(Рубрика «Точка зору»)
«... перші враження від армії не дуже. Просто радянська армія, де логіка і здоровий глузд зайві», – респондент дослідження
Останні події на міжнародній арені вкотре нагадують, що для виживання Україна має розбудовувати власну сильну армію. Ефективною і сучасною українська армія стане після того, як позбудеться практик, які військові часто називають одним словом – «совок».
Попри значні досягнення у модернізації армії за останні 20 років, яких, напевно, жодне військо світу не проходило за такий короткий час, українські військовослужбовці досі часто нарікають на практики радянщини.
Що називають «совком»? Дослідження
То які саме дії та явища називають цим поняттям?
Загалом совком в Україні зневажливо називають будь-що властиве радянському устроєві, навіть якщо вони цей «совок» не застали. Це стереотипний опис неефективності або байдужості, « антигуманізму, антилюдськості, антигідності », страху зробити вибір і нести за нього відповідальність , бажання вислужитися перед керівництвом, виконання завдання «для галочки». Переважно так говорять про застарілі практики бюджетних установ та ставлення людей, які надають певні послуги.
Попри велику кількість позитивних і мотивуючих аспектів служби, інформація про недоліки організаційної культури значно швидше поширюється у соцмережах і стає основою для створення або посилення негативних стереотипів.
Ефективні сучасні процеси сприймаються як норма – про це немає сенсу розповідати іншим, а от «совок» дратує, демотивує і змушує протидіяти.
Наприклад, через саботаж, байдужість та скарги й нарікання іншим.
Фактори, які сумарно створюють образ «совковості», можна ідентифікувати, фіксуючи емоції, що їх переживають люди, та дії, які вони змушені виконувати чи, навпаки, не виконувати.
Що ж в армії називають совком? Центр ініціатив «Повернись живим» (Центр ініціатив ПЖ) зробив дослідження, аналізуючи стан базової військової підготовки (БЗВП).
Саме курсанти найчастіше порівнювали побачене у навчальних центрах із «совком»
Упродовж квітня – червня 2024 року Центр ініціатив ПЖ досліджував БЗВП.
Ми провели низку інтерв’ю з представниками бойових бригад, експертами, інструкторами та самими курсантами «курсу молодого бійця».
Також регулярно спілкуючись у месенджерах із бійцями, аналітики змогли побачити процес підготовки їхніми очима.
Саме курсанти найчастіше порівнювали побачене у навчальних центрах із «совком».
Ми просили респондентів ділитися своїми щоденними враженнями: що мотивувало, а що ні. Що здавалося доцільним та ефективним, а що – не дуже. Коли деякі з них нарікали на «радянщину», ми відразу запитували проо деталі, що саме вони мають на увазі.
«Совком» наші респонденти-курсанти та інструктори називали конкретні дії та явища, які проявлялися переважно через ставлення,процеси та матеріальне забезпечення.
Ставлення
Курсанти та їхні інструктори часто скаржилися на ставлення «системи» до них. Жорстка військова ієрархія традиційно не надто переймається інтересами, потребами та відгуками тих, хто нижчий за званням. Тому виходить, що ці важливі для оборони та виживання країни люди не отримують очікуваної турботи, уваги та поваги.
приниження
Проблема зневажливого ставлення щодо тих, хто «внизу», існує у всіх арміях світу, але призма інтерпретування цього явища серед українців, ймовірно, унікальна. Оскільки пов'язана із винесеними із СРСР рудиментами системної зневаги до людини.
Приклад «совкового» ставлення: військовослужбовець написав у мережі Х про те, як в одній з академій карають курсантів – ті мають імітувати пожежу і винести все майно на вулицю
Ставлення проявляє себе через багато проміжних досвідів та взаємодій у системі.
страх
Серед них, наприклад, набутий страх запитати щось у процесі підготовки. Деякі курсанти повідомляли, що за поставлене питання часто можна почути у свій бік образливий коментар.
Це різко контрастує з підготовкою українських військових за кордоном, які теж були серед наших респондентів. Там їх заохочують ставити будь-які питання і на все з повагою відповідають. Це позитивно впливає на заглиблення курсанта у матеріал і дає відчуття впевненості у своїх навичках та знаннях на виході.
нерівність
Нерівність правил, типова для радянського устрою, також демонструє проблему ставлення. Наприклад, один із курсантів під час тривоги посеред ночі мусив переходити у вологе і тісне укриття та перебувати там до оголошення відбою, проте ця вимога не розповсюджувалася на офіцерський склад. До відчуття «совка» також додавалося усвідомлення, що це все для «для галочки», адже укриттям слугувала «підземна теплиця» – сховище з одним виходом, покрите брезентом та тонким шаром ґрунту. А в тому, що офіцерів годують кращою їжею, переконані майже всі курсанти, хоча це часто не відповідає дійсності. Одного разу офіцер на шикуванні цілого батальйону (що, до речі, заборонено через ризик повітряних ударів) 10 хвилин говорив по телефону, і сотні людей чекали завершення його неквапливої розмови. Ці окремі історії ширяться далеко за межі колективу і обростають легендами.
обман
Інший феномен, який показує ставлення «системи» до курсантів, –відчуття обману. Це проявляється так само: у дрібницях та важливих справах. Від створення бюрократичних перешкод та підводних каменів на шляху до служби у конкретній бригаді за відношенням.
Або ж, наприклад, дрібниці у побуті, коли курсантам для заохочення сказали, що на шляху назад після стрільб усі обов’язково зайдуть у магазин купити потрібні їм речі. Але біля магазину зайти не дозволили, бо «нема часу». А коли невдовзі повернулися у розташування батальйону, там був вільний час.
Процеси
Процеси – ще один важливий демотивуючий фактор, який курсанти також пов’язували із «совком».
Серед них, наприклад, шикування, що можуть затягуватися або дублюватися. Курсанти інколи можуть довго спостерігати, як їхнє керівництво обговорює між собою графік навчань або вирішує інші організаційні питання. Приклад одного з респондентів — повторне шикування за годину-дві, де курсантам повідомили, що потрібно прибрати у своїх наметах, тобто зробити саме те, що вони припинили робити, щоб прийти на це шикування.
Або коли у навчальний центр приїжджає перевірка, керівництво, іноземна делегація або журналісти, і навіть їжа того дня змінюється – чітка асоціація з одержимістю Радянського Союзу демонструвати світу кращого себе.
«Оці постійні шикування, які просто могли би бути звичайним повідомленням в Сігналі – ми стоїмо на шикуванні. Бували шикування 2 години, яких ми просто, ну, більшість випадків просто стояли і чекали, коли хтось щось там прийде і щось нам за 5 хвилин розкаже, і це дуже дратує, дуже багатьох дратує. Особисто мене також», — респондент дослідження.
Інструктори скаржилися на ті самі проблеми, що і курсанти, але додатково нарікали на кількість паперової роботи та звітування– це ще одна асоціація з СРСР.
Часто після повного робочого дня їм доводиться заповнювати різні документи до самого відбою. Формальне оцінювання, яке ніхто не сприймає всерйоз, чи дотримання нелогічних правил, щоб «не прилетіло» згори – інший кластер нарікань серед курсантів та інструкторів.
«Теж такий роздратовуючий фактор – це якийсь, не знаю, чи це пережитки радянського часу, чи це бюрократичні якісь штуки, не знаю, як це назвати. Нехай це буде «радянщина» . Наприклад, форма одягу номер 5 [бо, за уставом, до 15 квітня форма має бути тільки така]. Не дозволяли ходити по-літньому у 20-градусну спеку [10 квітня]. Навіть у 20-градусну спеку ми мусили ходити в бушлаті, зимовому бушлаті і шапці, бо наш ротний переймався, що якщо нас побачить командир батальйону, то йому випишуть догану. І він заставляв, бо це от «згідно-відповідно» також», – респондент дослідження.
Ставлення та процеси часто можуть зливатися в одну демотивуючу категорію. Як, наприклад, при видачі спорядження на початку курсу БЗВП. Цей процес може бути неефективним чи хаотичним, а курсантів у місці видачі скупчується багато. Тому їм можуть наказати швидко прийняти одяг не того розміру або розписатися за те, що «видадуть пізніше».
У цьому випадку теж можна повчитися у колег з НАТО.
Нашому респонденту у Великобританії на початку курсу ретельно, без поспіху підібрали одяг його розміру, а курсантів з поганим зором навіть повели до офтальмолога, де підібрали і видали потрібні окуляри.
Матеріальне забезпечення
У першу чергу через пріоритетність забезпечення потреб на фронті та потребу постійного розосередження навчальні центри мають недостатню побутову та навчальну матеріальну базу.
Кожен відсутній елемент спорядження (імітаційні гранати, холості патрони, планшети, дрони) та житлової інфраструктури (гарячий душ, пральні машини, зони для відпочинку, місця для зберігання особистих речей) підіймає в пам’яті асоціацію з розповідями про радянську армію часів Другої світової війни.
Будівництво та інфраструктурне забезпечення можуть здійснюватися силами курсантів. Тому наряди не лише асоціюються з примусовими непрофільними роботами часів «совку», а й відривають курсантів від важливих занять.
Якщо на випускному оцінюванні курсант бачить незнайоме питання, то до кінця не розуміє: цю тему тут просто не викладали – чи він пропустив заняття, бо чергував.
Часом інструктори змушені купувати навчальні матеріали чи канцелярські товари за власний кошт або закликати друзів та курсантів долучатися до спільної закупівлі.
Можливо, саме цей дефіцит навчальних матеріалів та особиста залученість інструкторів власним коштом впливають на особливо бережливе ставлення – коли краще курсанта не заохочувати зайвий раз користуватися тим засобом, бо він один на всіх.
Інший матеріальний фактор, який інколи трапляється у навчальних центрах, –несмачна та неапетитна їжа. Те ж стосується частої відсутності необхідних ліків. Це, у комбінації з нетурботливим ставленням до здоров’я курсантів, стало чи не найголовнішою темою для скарг наших респондентів і є проявом «радянщини», тобто відсутності турботи про людину.
Що робити із «совком» в армії?
Усі названі групи факторів тісно пов’язані між собою і потребують комплексного підходу для розв’язання, адже вони сумарно і створюють це загальне і, на перший погляд, нездоланне поняття «радянщини».
Навіть якщо частково вирішити типові «совкові» проблеми, наприклад повністю забезпечити навчальні центри необхідним сучасним обладнанням та гідною інфраструктурою, це лише частково підвищить мотивацію та залученість інструкторів та курсантів.
«Совок» же загалом залишиться, адже матеріальна база – лише поверхневий його прояв, тоді як корінь феномену міститься у ставленні та робочих процесах між людьми.
Щоб успішно подолати прояви «совку», важливо працювати системно і щодо більшості факторів одночасно.
Наше дослідження показує, що навіть на етапі базової підготовки такі зміни сприятимуть підвищенню рівня мотивації та готовності, що, зрештою, призведе до ефективнішого виконання бойових завдань і збереження життів. Особливо на початкових етапах служби.
Для протидії комплексу ідентифікованих «совкових» факторів важливо просувати дзеркально протилежну організаційну культуру якісної комунікації, де всі розуміють, що і чому відбувається, і мають можливість впливати на стан справ через зворотний зв’язок та пряму взаємодію.
На прикладі підготовки це означає, що всі процеси мають бути співстворені у консультаціях з підлеглими та чітко й заздалегідь проінформовані зрозумілою, не канцелярською мовою.
Цей підхід також обов’язково включає формування довіри до підлеглих всіх рівнів, врахування їхніх поглядів та повагу до їхніх рішень. Приклад координації, проведення консультацій та якісного інформування під час підготовки українських військовослужбовців у деяких країнах Європейського Союзу, – чудовий тому зразок.
Як там у них?
Така організаційна культура не будує процеси для галочки» та не карає за погані результати. Натомість проблемні моменти отримують додаткову увагу та ресурси.
Наприклад, у Великобританії навіть під час проведення базової підготовки весь сержантський та офіцерський склад отримує регулярне фактичне інформування реальної ситуації з донесенням контексту прийняття рішень на два рівні вище.
Це допомагає розуміти стан справ і правильно комунікувати його з іншими. Відповідно, вибудовується довіра та якісно інший рівень залучення. А, наприклад, проблему нестачі дрібної побутової матеріальної бази та іншого забезпечення курсантів, які система не може врахувати та передбачити наперед, вони вирішили видачею 700 фунтів на групу на один курс БЗВП під звітність по чеках.
Звісно ж, протилежна «совковій» організаційна культура — це про освіту: постійний професійний розвиток та розширення світоглядуусіх ланок управління. Це про лідерство з розумінням контексту та якісною двосторонньою взаємодією з підлеглими.
Таке лідерство оцінює результати не за формально заповненими документами, що їх радянська організаційна культура вимагає продукувати у величезних кількостях, чи спорадичними перевірками, а за розумінням реального стану справ, доступ до якого виникає за умов існування тривалої довіри та взаємної поваги.
В українській армії також вже є чимало прикладів якісного лідерства та побудови локальної організаційної культури, де практично відсутні прояви «совкової» неефективності та байдужості. Вони доводять, що демотивуюче відчуття радянщини створюється конкретними практиками, які, попри спротив решти системи, можна замінити та «нормалізувати».
Олексій Москаленко – аналітик Центру ініціатив «Повернись живим»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум